Міжнародна конференція «Європа та Україна: спільні перспективи та цінності»
13 грудня 2024 року у Віденській Дипломатичній академії (Австрія), одному з найстаріших вищих навчальних закладів, що займаються дипломатією та міжнародними відносинами, відбулася конференція міжнародних лідерів «Європа та Україна: спільні перспективи та цінності».
Співорганізаторами заходу стали:
• Всесвітня Федерація Миру,
• Українська Рада Миру,
• Австрійський інститут європейської безпекової політики.
Багаторічна співпраця Української Ради Миру та Федерації Всесвітнього Миру дозволила активізувати спільну роботу під час війни, проводячи низку міжнародних конференцій, круглих столів і зустрічей. Їх метою було донести до міжнародної спільноти реалістичну інформацію про війну, злочини російського агресора, а також залучити до співпраці міжнародні організації, установи та інституції для підтримки України. Це сприятиме перспективі членства України в Європейському Союзі та популяризації спільних цінностей.
У конференції взяли участь представники Австрії, Чехії, Франції, Німеччини та України. Серед учасників – громадські й політичні діячі, дипломати, освітяни, науковці, релігійні діячі та журналісти, яких хвилюють питання війни та долі України.
Делегацію Української Ради Миру представляли:
1. Михайло Згуровський – голова Української Ради Миру, академік НАН та НАПН України, іноземний член-кореспондент Австрійської академії наук, Міністр освіти і науки України (1994–1999 рр.), доктор технічних наук, професор (онлайн).
2. Віктор Андрущенко – член-кореспондент НАН України, академік НАПН України, ректор Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, президент Міжнародної асоціації ректорів педагогічних університетів Європи, доктор філософських наук, професор.
3. Василь Кремень – академік НАН України, президент НАПН України, Міністр освіти і науки України (2000–2005 рр.), доктор філософських наук, професор, народний депутат України III скликання.
4. Володимир Новохацький – заступник голови, директор Української Ради Миру, посол миру, кандидат політичних наук.
5. Валерій Цибух – заступник голови з міжнародних питань, Надзвичайний і Повноважний Посол, доктор філософських наук, професор, виконавчий директор Української асоціації зовнішньої політики.
У своїх виступах представники делегації акцентували увагу на невиправданій агресії Росії проти України та її руйнівних наслідках для держави й громадян. Було підкреслено недостатню реакцію світової спільноти з 2014 року на зупинення агресора.
Доповідачі висловили щиру вдячність Європейському Союзу та провідним країнам, зокрема Австрії, за підтримку України. Наголошувалося, що після війни настане мир, і Україна зосередиться на післявоєнному відновленні, зберігаючи свій головний ресурс – людей. Особливу увагу приділили освіті та вихованню молоді, орієнтованої на європейський простір.
Європейські учасники конференції:
• Жак Маріон – голова Європейського відділення Федерації Всесвітнього Миру,
• Вернер Фасслабент – Міністр оборони Австрії (1990–2000 рр.),
• Лукас Мандл – депутат Європейського Парламенту,
• Ангела Міклі – професорка Потсдамського університету,
• Афсар Ратор – дипломат, керівник проєктів ООН.
Європейські учасники висловили підтримку Україні та готовність до подальшої співпраці.
На завершення конференції відбулося вручення нагород Всесвітньої Федерації Миру. Зокрема, Віктор Андрущенко отримав звання «Посол Миру 2024».
Інші заходи:
У рамках візиту до Відня делегація Української Ради Миру зустрілася з депутатом австрійського парламенту пані Марією Вайнінгер у будівлі парламенту. Українська сторона поінформувала про злочини російських військ та мужній опір України. Пані Вайнінгер висловила підтримку українському народу та готовність до співпраці.
* * *
Конференція UPF, 13 грудня 2024 року, Відень, Австрія
Згуровський М.З. Привітання голови Української Ради Миру
Шановний Голово, Пані та Панове, Високоповажні Учасники Конференції!
Від імені Української Ради Миру дозвольте висловити щиру подяку Федерації Всесвітнього Миру — організатору цього важливого форуму «Європа та Україна: Спільні перспективи та цінності». Ми щиро вдячні нашим австрійським та європейським колегам і друзям, які підтримують Україну в цей драматичний період. Ця подія об’єднує людей, глибоко відданих ідеям миру, співпраці та спільного майбутнього Європи і світу.
Сьогодні, коли Україна проходить через один із найскладніших періодів своєї історії, такі ініціативи є вкрай важливими. Ми твердо переконані, що наша спільна культурна спадщина з Європою є не лише джерелом сили, але й надійною основою для зміцнення партнерства та єдності.
Сесії, присвячені перспективам європейської інтеграції, освітньому потенціалу миру та ролі неурядових організацій, мають велике значення для України. Вони надають можливість краще зрозуміти наші спільні виклики та окреслити нові можливості для інтеграції України в європейську спільноту.
Особливу подяку хочемо висловити пану Лукас Манделю, депутату Європейського Парламенту, за його заплановане звернення: «Місія нашого покоління: відновлення України». Ця місія є критично важливою для нашої країни, адже саме спільними зусиллями ми можемо відбудувати Україну та зміцнити її роль як невід’ємної частини європейської сім’ї.
Гармонізація релігійного простору України в умовах війни є надзвичайно важливим чинником для досягнення тривалого миру в нашій країні. Глибоке розуміння міжрелігійних процесів у період воєнних трансформацій відіграє ключову роль у об’єднанні нашого суспільства.
Не менш важливим є обговорення екологічних наслідків російсько-української війни та пошук інноваційних підходів до їх вирішення. Ми впевнені, що обмін досвідом, ідеями та ініціативами під час цієї конференції сприятиме розробці нових стратегій для відновлення України та зміцнення єдності Європи.
Дозвольте побажати всім учасникам конференції плідних дискусій, натхнення та конкретних рішень, які стануть основою для нашого спільного майбутнього, побудованого на засадах миру, співпраці та взаєморозуміння.
Прийміть нашу глибоку вдячність та найкращі побажання успіху від Української Ради Миру. Успіхів конференції та її учасникам!
Дякую щиро!
* * *
Володимир Новохацький
Заступник Голови-Директор
Української Ради Миру,
Кандидат політичних наук.
Вступне слово.
Шановні учасники Конференції! Пані та панове!
Дозвольте висловити щиру повагу та вдячність за запрошення української делегації взяти участь у поважному заході.
Народ України високо цінує ініціативу австрійського канцлера Карла Негаммера, який запропонував Дональду Трампу Австрію як місце для переговорів між Україною і Росією. Також ми вдячні Австрії, яка надала прихисток більш ніж 90 тисячам українських біженців, 80% яких - жінки з дітьми. Ми зворушені заявою посла Австрії в Україні Арада Бенько щодо готовності Австрії надати прихисток новим переселенцям у разі загострення ситуації в Україні.
Більше двадцяти років Українська Рада Миру співпрацює з Всесвітньою Радою Миру, яка на сьогодні визнаний лідер світового громадського руху за мир.
Протягом тривалого часу ми спільно провели та ініціювали багато різноманітних заходів на користь громадян різних країн, долучалися до демократичних ініціатив провідних лідерів світу заради єдиної мети – щоб людство існувало в мирі і злагоді, гармонійно співіснуючи на нашій планеті.
Співпраця наших організацій, доповнюючи один одного, об’єднала наші зусилля у миротворчій справі та зробила нас друзями.
На превеликий жаль наші прагнення до миру, гармонії, злагоди були зруйновані росією – країною-невігласом, дикуном.
Уявіть собі, росія гарант міжнародної безпеки, член Ради безпеки ООН, гарант Будапештських домовленостей безпеки для України, всупереч міжнародному праву, гуманістичним цінностям людства грубо порушила фундаментальні принципи безпекових міжнародних організацій.
У 2014 році була розпочата агресія росії проти України, у лютому 2022 року, росія розпочала широкомасштабну війну проти суверенної, незалежної України, де вже кількість жертв, з обох боків, сягнула близько мільйона осіб, можливо і більше.
Треба зазначити, що раніше росія також проявляла агресію до сусідніх країн і отримавши мовчазну згоду провідних країн світу на цьому не зупинилася, а продовжила свою загарбницьку політику з ще більшим завзяттям.
Важко підібрати слова, щоб передати всю трагедію, смуток, ненависть до агресора українського народу.
Ми бачимо, що міжнародні інституції не працюють, вони не можуть запобігти насиллю будь-якого агресора, що, природньо, потребує їх трансформації.
Україна на конституційному рівні визначила пріоритети свого подальшого розвитку – це Євроінтеграція та набуття членства в НАТО, сподіваючись на розуміння цих інституцій, які зараз конче потрібні Україні, щоб захиститись від агресора, вбивці, насильника, терориста – росії.
Люди України, її Воїни демонструють кращі якості задекларованих європейських цінностей у боротьбі за наше виживання як держави, показуючи приклад іншим народам.
Ми розуміємо, що ключовим фактором на цьому шляху є позиція Євросоюзу та НАТО, їх членів.
Сьогодні багато дискусій з цього приводу, страху та застережень Європейців, але, що ще повинно трапитися, невже не достатньо війни в Україні, Європі, найбільшої після Другої світової війни, намірів росії дестабілізувати, шантажувати, залякати сіяти хаос у Європі, щоб визначитися європейським країнам з ким і де повинна бути Україна.
Сподіваємось на ваше розуміння та підтримку у прагненні України увійти до Європейського Союзу та НАТО, що тільки посилить їх.
На цьому тлі роль неурядових організацій світу має бути визначальна. Тільки громадяни країн, об’єднавши зусилля, можуть впливати на політиків, змінювати їх наміри та дії.
В цьому контексті і працюють наші організації протягом десятиліть.
Яскравим прикладом є ця Конференція “Європа та Україна: Спільні перспективи та цінності“, яка продовжує цикл попередніх заходів, які проходили в Україні.
Українська делегація включає в себе членів Президії Української Ради Миру, людей які є знані особистості України та виступатимуть з промовами.
Теми їх промов життєстверджуючі, націлені на майбутній розвиток України її громадян орієнтуючись на Європейський Сою, а у своєму захисті, коли в України забрали третій ядерний потенціал світу, на НАТО.
У єдності наша сила!
На цьому дозвольте завершити та побажати нам плідної роботи та дієвих результатів.
Щиро дякую!
* * *
Цибух Валерій Іванович
«Європа та Україна: Спільні перспективи та цінності» у Відні, 13.12.2024 р.
Тема: Роль неурядових організацій України на шляху до євроінтеграції
Дозвольте звернутися до Вас від імені представників неурядових організацій, зокрема, УРМ, а також УАЗП та Ради з екологічної безпеки, які я маю честь представляти, і висловити надію, що наш захід об’єднає зусилля громадськості щодо завтрашнього дня, як нашої країни, так і, звісно, всього світу. Ми високо цінуємо внесок Всесвітньої федерації миру, вашу ініціативу спрямовану на допомогу Україні у цей не легкий для нас час.
УРМ з самого початку широкомасштабного вторгнення рф в Україну (2022 року) у своїй діяльності зосередилась на вирішенні питань щодо обʼєднання української та світової громадськості з метою реалізації актуальних проблем сьогодення:
– це допомога фронту через волонтерський рух;
– формування ментального здоровʼя нації через залучення фахівців, медиків, психологів.
Українська Рада Миру ініціювала проект «Мир та Здорова Україна», одним із напрямів якого є підтримка ментального здоров’я українців, які зазнали психологічних травм внаслідок війни. Особливу увагу приділено психологічній підтримці поранених військових і ветеранів, які потребують адаптації до нових умов життя.
Спільними зусиллями створено Центр протезування та реабілітації для військових, які втратили кінцівки. У Центрі використовується науковий і технічний потенціал українських та європейських медиків і науковців, аби підтримати наших захисників:
– донесення до міжнародної спільноти про злодіяння російського агресора;
– а також подолання багатьох викликів, які заподіяла страшна війна: економічні, соціальні, екологічні та гуманітарні.
Попереду, нові випробування – повоєнне економічне відродження, не поновлення, а відродження країни на якісній основі побудова нової України з використанням інновації та новітніх технологій, цьому дуже вдало підходить відоме поняття «RENAISSANCE».
Під цим гаслом «Renaissance», або «Відродження» під егідою УРМ, провели міжнародний форум за участі вітчизняних та закордонних фахівців, економістів, науковців з понад 20 країн світу. Висновки – важливі і оптимістичні. І ми відродимо Україну. Головне – це віра в майбутнє, розуміння важливості об’єднання зусиль щодо досягнення справедливого миру, сталого, стійкого миру, а на цій основі економічно відродити нашу країну.
Впевнений, що наше зібрання буде почуто у цивілізованому світі. В цьому питанні ми розраховуємо на друзів, партнерів з-за кордону, людей доброї волі, на міжнародну спільноту, (приклад у нас вже є, коли нещодавно ми разом з МЗС, Міністерством охорони довкілля України на майданчику штаб-квартири ООН донесли разом з нашими партнерами з Фінляндії. Німечинни і Болгарії до міжнародної спільноти нинішню екологічну ситуацію із-за воєнних дій в Україні), ми також сподіваємось на підтримку наших друзів з Європейського Союзу, і звичайно, розраховуємо на Всесвітню Федерацію миру.
Без сумніву, основний тягар ми маємо взяти на себе.
Ми усвідомлюємо. що консолідуюча роль громадянського суспільства, її локомативом ,її драйвером виступають громадські організації.
Тому в першу чергу, якщо говорити про нашу ситуацію, це допомога нашим захисникам і захисницям через волонтерів із України та із-за кордону.
Вперше за багато років УРМ сфокусувала свою роботу в цьому плані, прийняла спеціальну програму конкретних дій під час війни, визначили волонтерську діяльність, що направлена на допомогу військовим та тимчасово переміщених особам.
Наведу лише декілька прикладів, коли наші друзі із Бельгії прислали 78 великих вантажівок гуманітарної допомоги, ними через УРМ та Раду з екологічної безпеки передано фронту, медикам 106 обладнаних автівок швидкої медичної допомоги, медобладнення та лікі.
Активну допомогу надають друзі з Швейцарії, Данії, Польші, Балтійських країн.
Сьогодні ми звертаємося до світової спільноти із закликом звернути увагу на руйнівні наслідки російської агресії в Україні. Це не лише втрати людських життів, а й масштабне знищення навколишнього середовища, наслідки якого виходять далеко за межі нашої країни. Війна створює серйозні екологічні, продовольчі та ядерні загрози для всього світу.
3 моменту початку війни у 2014 році, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022 році, понад 300 тисяч гектарів української землі було екологічно забруднено. Військові дії призвели до промислових аварій та витоків небезпечних речовин із заводів, шахт і нафтосховищ, що спричинило забруднення грунтів, водних ресурсів та повітря. І тут не зайвим буде нагадати, що екологічні та ядерні наслідки не мають кордонів…
Однією з найсерйозніших загроз є замінування понад 170 тисяч квадратних кілометрів української землі, що становить близько 28% загальної площі країни. Замінування не тільки вивело з обігу значні площі орних земель, але й загострило глобальну продовольчу кризу, особливо в країнах, що залежать від українського експорту зерна.
Ось чому ми всі, хто представляють міжнародну спільноту та просувають ідею миру повинні оцінювати і розкривати всьому світу правду про жахливі наслідки російської агресії.
Я торкнувся тільки деяких непрямів спільних зусиль громадськості які представляють неурядові організації нашої країни.
Наше бачення шляхів подолання екологічних проблем, економічних викликів сконцентровані у Декларації міжнародного форуму «Екологія і Мир» та в Зверненні міжнародного форуму «Економічне відродження України» які я любязно передаю організаторам конференції.
Попереду нас очікують серйозні випробування, тому ми плануємо сконцентрувати увагу на вирішенні соціальних проблем, проблем освіти, ролі і місця молоді.
Дозвольте ще раз підкреслити, що громадянське суспільство яке і формує основу неурядових організацій, має стати рушійною силою України на шляху до ЄС.
Ми щиро вдячні нашим європейським та американським партнерам за підтримку України у боротьбі за її суверенітет та європейські цінності. Впевнений, що ця шановна конференція сприятиме подальшій консолідації зусиль заради миру та демократії у світі.
Дякую за увагу!
* * *
Віктор Андрущенко,
доктор філософських наук, професор,
член-кор. НАН та академік НАПН України,
ректор УДУ імені Михайла Драгоманова,
Президент міжнародної асоціації ректорів педагогічних університетів Європи,
Освітній потенціал миру.
Вельмишановні учасники форуму!
Всіх нас об’єднує загальна ідея миролюбства, прагнення облаштування Європи і світу без насильства та війн, утвердження способу життя на основі гуманістичних стандартів, демократії та справедливості.
Реалізацію цього прагнення забезпечує належним чином організоване є матеріальне і духовне виробництво, дипломатія і бізнес, наука і культура, релігія і мораль, а головне – освіта, яка готує нові покоління до життя у гуманістично справедливому світі.
В основі такої освіти лежать європейські цінності, сформовані драматичною історією Європи. Основними з них є віра, надія і любов, толерантність і справедливість, демократія і солідарність, повага до людини і народів світу, солідарність і миролюбство. Зрощені засобами освіти в свідомості і почуттях народів, вони спонукають до єднання, співпраці, солідарності.
Щоправда, досить часто людей збурює протистояння інтересів, яке нерідко виливається у кровопролитні війни. Упередити подібне, не допустити зіткнення, досягнення стану, який знаменитий німецький філософ Іммануїл Кант називав «вічним миром», завжди було й залишається «рожевою мрією» цивілізаційно налаштованого людства.
Завершення холодної війни, здавалося б, відкрив шлях до її практичного здійснення. Здавалося, але не вийшло. Європейський простір здригнувся під цинічним викликом путінської агресії в Україну, далі – можливо, в Європу і в більш широкий світовий простір. Над світом нависла загроза третьої світової війни, з цілком очевидною можливістю застосування ядерної зброї.
Як і наприкінці ХХ століття світ знову потребує об’єднання здорових сил Планети за для захисту, проти «путінізму» та «рашизму», як у свій час він об’єднався проти нацизму, сталінізму, тоталітаризму.
У подоланні означеної загрози, важливою є участь представників різних країн, різних народів, різних професій і сфер діяльності - політиків і дипломатів, виробничників і бізнесменів, діячів науки і культури, мистецтва і релігії, представників всіх сфер суспільної життєдіяльності людства.
Найважливіша роль у цьому процесі належить такій людиноємній галузі, як освіта. І це – зрозуміло. Люди живуть так, як вони думають і, одночасно, думають так, як вони живуть. Сформувати нову цивілізаційну духовність, запліднити покоління ідеями миру і справедливості, зробити їх більш розсудливими і відповідальними за майбутнє – ось основне завдання, яке стоїть нині перед освітою.
Наприкінці ХХ століття Європа прийняла ряд принципових рішень щодо піднесення ролі освіти у формуванні цінностей, які забезпечують єдність народів Європи. Своєрідними точками біфуркації є у цьому вимірі є Лісабонська конвенція щодо визнання кваліфікацій освіти у європейському просторі (1997 р), Болонські декларації (1999 р.), Велика хартія університетів (2010 р.), чисельні громадські об’єднання, що формують єдиний простір європейської освіти за для утвердження миру та справедливості.
У цьому ж контексті і з цією ж метою очільники педагогічних закладів освіти створили Міжнародну Асоціацію ректорів педагогічних університетів Європи (2011 р.), провели ряд знакових перемовин (Київ, Прага, Вільнюс, Франкфурт-на-Майні), розробили й утвердили документ стратегічного штибу – Педагогічну Конституцію Європи (2013 р.).
Цей документ має високе міжнародне значення. Він
* окреслює засади узгодженої транснаціональної політики в галузі педагогічної освіти,
* визначає принципи формування, організації і діяльності ключових ланок загального механізму підготовки педагогічних кадрів,
* спрямовує педагогічну діяльність на формування миротворчої свідомості молоді,
* сприяє розвитку партнерства країн в системі педагогічної освіти європейського простору за для миру, єдності і солідарності.
Мова йде про підготовку Нового вчителя для об’єднаної Європи XXI століття, вчителя, який виховає покоління європейців, здатних жити у спільному Європейському Домі у повазі, порозумінні і співпраці.
Наш проект продовжує і розвиває Лісабонські, Болонські і ряд інших європейських домовленостей у галузі освіти, покладає завдання впровадження спільних програм, підготовки підручників та навчальних посібників, спрямованих на формування узгоджених підходів до змісту педагогічної освіти, насамперед, гуманітарно-світоглядних предметів, таких, зокрема, як історія, географія (геополітика), екологія, економіка, ряд інших дисциплін.
Очільники педагогічних вишів домовились також про створення віртуального університету, який би забезпечив почергове ознайомлення слухачів зі специфікою підготовки педагогічних кадрів у різних країнах Європи, спонукав до формування узгоджених підходів, центром яких мали б бути європейські та загальнолюдські цінності.
Підготовка педагогів за єдиною шкалою означених цінностей (з урахуванням національних особливостей) змінює історичну місію вчителя: учитель стає не тільки носієм офіційно вивірених знань, а відповідальним і правочинним суб’єктом-провідником високої духовності, яка окрилює, спонукає до дії заради перемоги, утвердження миру і справедливості.
Підготовлений на єдиній гуманістично-ціннісній основі новий вчитель буде здатним до «стирання» образу іншого як «ворога»; формування толерантності, зваженості і миролюбності; утвердження екологічного світогляду; виховання поваги до прав людини, демократії і солідарності; співпраці із представниками різних релігійних конфесій.
Разом з мільйонними своїх вихованців, представників різних народів і культур, такий вчитель зможе може упередити конфлікт, розв’язати суперечності, що роз’їдають живе поле культури, зрештою, зупинити війну, налагодити взаємно вигідне міжнародне співробітництво.
Звичайно, для перемоги потрібна ефективна зброя, політична воля і підтримка партнерів. Однак, високий дух прагнення до перемоги і єднання, зрощені вчителем, ніколи не залишались на другому чи третьому місці. «Війни виграють не генерали, - писав у свій час перший канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк, - а шкільні вчителі і парафіяльні священники». І це зрозуміло. Адже саме вчитель зрощує в людині той нескорений людський потенціал, який спонукає до боротьби з ворогом, забезпечує перемогу.
На жаль, перед початком російського вторгнення в Україну, наш проект було згорнуто вказівкою тогочасного українського уряду, а далі – заморожений практично на десятиліття.
Нині настав час його відродження. Україна разом з партнерами близькі до перемоги. Завтра настане мир. Чи довгим він буде для України, Європи в всього світу? Багато в чому це залежить від всіх нас – людей доброї волі, прибічників миру, а особливо, від поколінь, які тілько-но входять у життя. А це означає, що діяльність учителя у зрощенні миролюбних переконань молоді носить глобальний характер. Педагогічна конституція Європи, яка постає як Програма підготовки нового вчителя змінює його (вчителя) історичну місію: як носій доброго, вічного, справедливого, вчитель фактично постає гарантом довготривалої живучості цивілізації.
На завершення поставлю лише одне запитання й спробую дати на нього лише одну відповідь: чому деякі древні цивілізації, які славились високими надбаннями культури, зникли з людської історії, а деякі - залишились і продовжують свою цивілізаційну ходу в майбутнє? Відповідь на поверхні: історично виживають не ті, хто намагався самоутвердитись силою зброї, а ті, хто дослухався до порад його величності Вчителя, торував життєвий процес за його мудрими настановами, шанував працю і творчість, зрештою, створював культуру.
Підтримавши вчителя, ми підтримаємо дитину, передамо їй досвід поколінь, а відтак – забезпечимо гармонійне миротворче майбутнє, а разом з ним – остаточне безсмертя цивілізації.
Дякую за увагу!
* * *
Василь Кремень –
президент Національної академії педагогічних наук України,
академік Національної академії наук України,
академік Національної академії педагогічних наук України,
доктор філософських наук, професор,
президент Товариства «Знання» України,
міністр освіти і науки України (2000-2005 рр.)
Євроінтеграція України: об’єктивна обумовленість і природність процесу
Шановні колеги! Пані і панове!
Дозвольте насамперед подякувати господарям за запрошення взяти участь у такому представницькому зібранні.
Кінець ХХ століття позначений масштабною геополітичною переструктуризацією світу. На терені колишніх країн ‒ Радянського Союзу, Чехословаччини і Югославії з’явилося більше 20 нових незалежних держав. Розпад Радянського Союзу, що по-суті був пострадянською Росією, заснованою на дещо інших ідеологічних принципах з більш жорстоким авторитарним або ж тоталітарним режимом, був центральною подією цього процесу. Він мав цілком об’єктивний характер, обумовлений цивілізаційним розвитком світу і неможливістю вже утримувати у своєму складі значимі за кількістю і згуртованістю нації. Безумовно, мав місце і суб’єктивний чинник, який я пов’язав би, перш за все, з особистістю М. С. Горбачова.
Найбільшою з нових держав, не рахуючи Російську Федерацію – цю надломлену і останню у світі імперію, була Україна – з її тоді 50 млн населенням і другою за територією країною Європи.
Серед ключових проблем, які вирішувала молода держава було і таке – якою має бути її зовнішньополітична орієнтація. Майже чверть століття в українському суспільстві не було достатньої єдності з цього питання – значна частина населення, особливо Сходу і Півдня, тяготіла до подальшого союзу з Росією. Безсумнівним водорозділом у переконаннях стали події кінця 2014 – початку 2015 рр., коли президент Янукович відмовився підписувати документи щодо асоціації з Європейським Союзом і відверто взяв курс на зближення з Росією. Повсталий народ, а особливо молодь, студенти змели режим Януковича. Окупація Криму на початку 2015 р., розв’язання війни на Донбасі, а особливо повномасштабне вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року забили останній цвях у труну симпатій до Росії.
Україна в особі більше 90 % населення стала активно і послідовно сповідувати євроінтеграційні настрої і підкріплювати їх практичними діями. Метою нації став вступ до Європейського Союзу і НАТО. І це зовсім не кон’юнктурні прагнення. Цей процес є об’єктивно обумовленим рядом обставин.
Перше. Історично Україна, ще з часів її попередниці Київської Русі, належала до європейської цивілізації. Свідчень цьому безліч – від вибору Київським князем серед різних релігій саме християнства до почесного звання «європейського свата» князя Ярослава Мудрого. Усі його діти були одружені з європейськими королями і королевами. Доньки були королевами: Анна –Франції, Анастасія – Угорщини, Єлизавета – Норвегії.
При цьому слід розуміти, що таке широке породичання не могло бути тільки бажанням Київського князя мати союзників у Європі, а й бажанням європейських держав опертися на дружбу з потужною європейською державою, якою в їх очах була Київська Русь. Цим самим Русь-Україну визнавали, як мінімум, рівною собі у спільному, кажучи нинішнього мовою, геополітичному просторі.
Говорячи про історичний контекст, слід зазначити, що пізніше значні території і відсоток населення України входили до складу потужних європейських держав, зокрема Австро-Угорської імперії і Польщі.
До речі, Австрійська держава залишила добру пам'ять і не тільки прекрасними будовами як нинішній будинок університету в Чернівцях, а й толерантним ставленням до українського населення, його культури і мови. Це було особливо разюче з політикою Російської імперії, де існувала пряма заборона вживання української мови і друку нашою мовою.
Слід зазначити, що населення саме з регіонів, що найдовше були за межами Росії найбільш послідовно відстоюють проєвропейські настрої.
Друге. Україна і українці ідейно і ментально були завжди ближче до Європи, ніж до Росії. Особливо зримо це проявлялось у відношенні до людини. У Росії тільки десь 165 років як було відмінено право обмінювати людину – кріпака на собаку чи іншу тварину. В Україні подібної практики не було.
Пошана до людини, гуманність у ставленні до неї, проявлялось у вченнях українських філософів, зокрема Григорія Сковороди і Памфіла Юркевича, які сповідували філософію серця.
Третє. Об’єднувала Україну з Європою і християнська віра. Можна заперечити, що православна віра об’єднує Україну і з Москвою також.
Але, на наш погляд, слід розрізняти українське софійне православ’я і російське. І не тільки організаційно, а й їх духовне насичення – якщо в Україні православ’я тяжіє до Європейського Константинополя, то в Росії – відбулося його насичення ординським змістом, авторитарною сутністю і утвердилась тісна співпраця, навіть духовне єднання зі світським абсолютизмом.
Потужний поштовх посиленню європейськості українському православію надало визнання у 2018 році самостійності Православної церкви України.
Слід також додати, що на проєвропейські настрої в Україні позитивно впливає все більше розповсюдження впливу греко-католицької і католицької церкви, що підпорядковані Ватикану.
Четверте. У руслі європейських чеснот здійснювалась в Україні також організація політичного життя і самоврядування в часи хоча би відносної самостійності країни. Маю на увазі традиції Запорізького козацтва, функціонування Гетьманської держави з її прямими виборами гетьмана і організацією козацького самоврядування.
Не дивно, що саме в Козацькій Україні в 1710 р. з’явилась перша європейська конституція за авторства Пилипа Орлика.
Україні в минулому надзвичайно складно було зберігати свою європейськість за умов перебування у складі Росії, яка завжди бачила в Європі головного ворога – від Олександра Невського – героя ХІІІ століття, що нібито прославився битвою з Тевтонським орденом, до нинішнього їх правителя, котрий бачить таким ворогом західну цивілізацію і, за його ж визнанням, воює не з Україною, а з НАТО, але в Україні. Тому об’єктивно Україна, відстоюючи свою державність, захищає Європу як ціннісно, так і територіально. І, виходячи з цього, розраховує на подальшу підтримку з боку європейських країн, зокрема Австрії.
П’яте. Нині Україна зробила вибір своєї цивілізаційної ідентичності й утвердилася у власній європейськості шляхом закріплення в Конституції положень щодо членства у ЄС і НАТО. Вона послідовно трансформується в людиноцентровану демократичну державу з європейською шкалою базових цінностей, визначених ст. 2 Договору про Європейський Союз.
Європейські цінності, такі як: повага до людської гідності, свобода, демократія, рівність, верховенство права, повага до прав людини – стали для українців фундаментальними світоглядними і смисложиттєвими орієнтирами. Вони постають головним моральним рушієм та визначають цілі нашого життя. Ми, українці, безмежно вдячні, що в Європейському Союзі з’явилася ще одна цінність – цінність миру і підтримка України.
Шлях України в Європу безцеремонно і насильницьки намагається зупинити Путін. Його дії направлені на геополітичну реструктуризацію та утвердження диктату в європейському і євразійському просторі.
Нині відбувається процес глобалізації агресії проти України. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте 19 листопада вкотре розкритикував підтримку війни РФ проти України з боку Північної Кореї, Китаю та Ірану. Марк Рютте наголосив, що такі дії союзників Росії становлять уже загрозу трансатлантичному простору. «І той факт, що вони всі працюють разом, це означає, що ми маємо виробити стратегію», - заявив очільник НАТО. Українці запитують: коли ж то та стратегія буде підготовлена? Судячи з усього, на нову стратегію доведеться чекати аж до наступного саміту НАТО у червні 2025 року.
Але чи вистоїть до того часу Україна? Чи не станеться так, що внаслідок здійсненого Росією аншлюсу, країни НАТО знову висловлять «глибоку стурбованість», а тим часом проблема євроінтеграції України відпаде сама собою? Щоправда очільник військового комітету Північноатлантичного альянсу Роб Бауер не виключив потенційної участі військ НАТО в конфлікті з Росією. Однак він тут же підкреслив, що в такому випадку Альянс «ризикує як організація».
Україна не просто поділяє європейські цінності, а й захищає їх ціною власних життів у відповідь на агресію Росії. В умовах військового протистояння європейські демократичні цінності набувають дедалі більшого значення, адже вони згуртували українське суспільство і наразі стали його важливим консолідуючим чинником.
Все сказане дає підстави зробити висновок, що нинішній шлях України до Європи не тільки є об’єктивно обумовленим, а й природнім для нас. Українська нація повертається додому, у Європейську сім’ю народів.
Ми переконані, вдома нам буде краще. Але ми надамо нові можливості також і для Європи, її економічно-соціального і культурного прогресу, для захисту її території і відстоювання європейських цінностей, які лежать в основі життя суспільства, розвитку і самореалізації кожної людини!
Дякую за увагу!
